Клінічні дослідження

Виявити алерген при атопічному дерматиті можна лише за допомогою спеціальних тестів (алергічних проб) під контролем лікаря-дерматолога.

Типова локалізація висипань при атопічному дерматиті – на згинах поверхні верхніх і нижніх кінцівок. А також обличчя (так званий “діатез” у дітей), шия, груди, живіт, спина.

Переважно спостерігається зв’язок з атопічними захворюваннями по материнській лінії (60-70%), менше – по лінії батька (18-22%). При наявності атопічних захворювань у обох батьків, ризик розвитку АД у дитини складає 80%, у одного з батьків – 45-50%. Таким чином, АД розвивається у людей зі схильністю до атопії під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів (Vabres P., Larregue M., 2002).

Атопічний дерматит – хронічне захворювання, яке обумовлене генетичною схильністю. Повністю та остаточно ліквідувати прояви захворювання назавжди неможливо. Проте, досягти стану тривалої або навіть повної ремісії можливо шляхом правильного використання сучасних засобів лікування.

Одним із таких засобів є Дермалекс Атопік, який допоможе контролювати захворювання.

Існує декілька видів дерматиту, серед них: атопічний, контактний (алергічна реакція або подразнення), себорейний дерматит у дорослих, інфантильний (дитячий), дискоїдний, дисгідроз, варикозний дерматит та ін.

Подразники контактного дерматиту – це ті речовини, які при контакті зі шкірою викликають її пошкодження. Такий дерматит називають “професійним”, так як до нього схильні люди, які по роботі постійно зіштовхуються з тими чи іншими подразниками – прибиральниці (миючі засоби), перукарі (речовини для фарбування), робітники та механіки.

Алерген контактного дерматиту – це те, на що імунна система реагує висипами на шкірі, причому така реакція може відбуватися пізніше, ніж контакт з алергеном. Наприклад, після багатьох років використання парфумів може раптово розвинутися алергія на них. Дуже часто алергічна реакція проявляється на нікель, який зустрічається в сережках, пряжках та ґудзиках на виробах із джинсу.

Атопічний дерматит, в основному, обумовлений генетичною схильністю. Зовнішні фактори в даному випадку – другорядні, тобто фізичний контакт з подразником не обов’язковий для того, щоб з’явилися висипання.

Атопічний дерматит найчастіше розвивається по всьому тілу. Люди, які страждають від цієї проблеми, мають надчутливу шкіру, яка може реагувати навіть на пил, пилок або сухе повітря. До 20% дітей, а також 30% дорослих мають це захворювання. Загострення атопічного дерматиту можуть бути спричинені астмою, алергією, стресом, факторами оточуючого середовища та ін.

Атопічний дерматит у дітей може почати розвиватися з 2-о місячного віку, у дорослих – це переважно вже хронічна форма захворювання.

Контактний дерматит – наслідок впливу зовнішніх факторів. Він розвивається на місці фізичного контакту із подразником або алергеном. Генетична схильність займає друге місце. Цим захворюванням страждають. в основному, дорослі, а проявляється воно на руках чи інших частинах тіла, які безпосередньо контактують з подразником.

Перша ознака дерматиту – сильний свербіж: висипання завжди сверблять, незалежно від того, на якій ділянці тіла вони розташовані. Іноді буває, що свербіж з’являється раніше за появу висипу.

Уражені ділянки шкіри зазвичай виглядають дуже сухими або вкритими корками, які нагадують луску. Ці ділянки можуть спочатку здаватися почервонівшими, далі вони темніють. У немовлят висип, який свербить, проявляється у вигляді кірки, найчастіше на обличчі і волосистій частині голови, проте плями можуть з’являтися на будь-якій частині тіла.

Симптоми дерматиту відрізняються в залежності від його виду та тяжкості перебігу, можуть проявлятися у вигляді: висипу, свербіжу, сухості, почервоніння, а також запалення шкіри, мокнуття, припухлості, плям на шкірі.

Ці ознаки не обов’язково з’являються всі й одразу, а можуть варіюватися з плином часу, іноді зникають зовсім і знову з’являються.

У препараті Дермалекс Псоріаз більш високий вміст лужноземельних мінералів (Mg2+)  для уповільнення паталогічної проліферації кератиноцитів і для зменшення ступеня запалення. Крім того, використовується білий вазелін замість ідентичного шкірі комплексу церамідів.

Одночасна поява атопічного дерматиту та псоріазу є вкрай рідкісним явищем. Серед пацієнтів з псоріазом частота алергічного контактного дерматиту та атопічного дерматиту – двох основних форм дерматиту – виникає значно рідше, ніж в загальній популяції.

Можуть виникнути переборні відчуття легкого печіння (на початку лікування препаратом Дермалекс Псоріаз, яке викликане високим вмістом лужноземельних мінералів), рекомендується наносити крем на вологу шкіру. У разі відчуття печіння, розведення препарату водою попередить зазначену незручність. Таке відчуття, в разі його виникнення, найімовірніше зникне через 3-4 дні. Інших побічних реакцій описано не було.

Для запобігання втрати води в кремі Дермалекс Псоріаз використовується вазелін, який є частиною складу, для забезпечення оптимального зволожуючого ефекту, а також для ідеального пристосування до колоїдної системи, що зберігає високу кількість мінералів, стабільних у кремі.

До гелю для лікування псоріазу волосистої частини голови вимоги інші, оскільки для волосистої частини голови необхідним є невидимий засіб, який, крім того, має бути не жирним.

Адаптований комплекс для активації відновлення шкірного бар’єру волосистої частини голови діє за допомогою тих самих активних компонентів в гідрогелеєвій основі, проте в іншій концентрації діючих речовин.

Додавання фітосфінгозіна необхідне для забезпечення антимікробної і протизапальної дії, оскільки фітосфінгозін природним чином присутній в системі захисту шкіри. Він підвищує вироблення фібріліну і проколагену шкіри (і знижує активність MMP1-колагенази), що підсилює відновлення структури здорової шкіри. (Fischer et al., 2013 роки; Farwick et al. 2007)

Значення рН шкіри з псоріазом – 7,3-7,4.

pH шкіри, ураженої псоріазом, зазвичай більш лужний. Зниження значення pH до більш нормального рівня pH здорової шкіри надає позитивний / і відновлювальний ефект на структуру дерми, а також має негативний ефект на розвиток і колонізацію грибків і бактерій, які зазвичай розмножуються в лужному середовищі.